ATM

/*Задача про банкомат:*/

/*============= поперше =========================*/


for (let j = 2; j > 1; j++) { // тут вайл більш підійде вважаю.
    numCard = +prompt("Введите номер карты от 0 до 9:");
    if (numCard < 0 || numCard > 9) { // можна спочатку відсіяти шелуху, а потім обробляти валідні дані
        continue
    } else {
        for (let k = 2; k > 1; k++) { // як і тут
            moneyIn = +prompt("Введите сумму от -1000 до 1000:");
            if (moneyIn < -1000 || moneyIn > 1000) {
                continue
            }
            k = 0  // вайл рішає такі штуки зручніше , був би вайл, тут нічого б не треба було писати, або щось зрозуміле.
        } // Ввод суммы денег
    }
    j = 0 // як і тут.)
} // Ввод номера карты

cards[numCard] += moneyIn;


/*============= подруге =========================*/

let cards = [];
cards.lenght = 10;
// в ідеалі кожній змінній надавати окремий рядок із словом let, тоді вони видніші, але зустрічав ще таке:
let numCard,
    moneyIn,
    sumMoney = 0; // але я б і так не "економив".

for (let i = 0; i < cards.lenght; i++) {
    cards[i] = (i * 1000); // щедро..
} // Значения для каждой карты

for (let j = 2; j > 1; j++) { // тут вайл більш підійде вважаю.
    numCard = +prompt("Введите номер карты от 0 до 9:");
    if (numCard >= 0 && numCard <= 9) {
        for (let k = 2; k > 1; k++) { // як і тут
            moneyIn = +prompt("Введите сумму от -1000 до 1000:");
            if (moneyIn < -1000 || moneyIn > 1000) {
                continue // і брейк, і контінью бувають зручні і корисні, але майже завжди свідчать про неідеально обраний алгоритм
            } else {
                k = 0 // вайл рішає такі штуки зручніше , на мій погляд.
            }
        } // Ввод суммы денег
    } else {
        continue
    }
    j = 0
} // Ввод номера карты

cards[numCard] += moneyIn;

for (let j = 0; j < cards.lenght; j++) {
    console.put(cards[j] + " ");
    sumMoney += cards[j];
} // Вывод баланса баланса + сумма по картам

console.log("\nСумма по всем картам: " + sumMoney);




/* недолік вашого алгоритму у тому, що він складний, складається з декількох простих підпрограм, але ви його не розклали
* на них, а так і закодили, складно. З цього отримаємо складне читання, складне написання, складне підтримання та внесення
* правок, складне розширення та додавання функціоналу, все склдадне. Псевдокод основної частини такий:
* спитати номер картки: якщо не валідний перепитати;
* спитати суму для поповнення: якщо не валідна - перепитати;
* ваш алгоритм потребує вкладати наступну дію у середину попередньої, це не тільки не зручно писати та читати, а ще
* у коді рівень вкладенності глибокий, а чим він глибший, тим вище когнитивне навантаження, тобто треба тримати
* контекст у голові, і хоча іменування змінних допомагають це робити, все ж коли ми прийдемо до другого елсе  - не факт,
* що не прийдеться повертатится та передивлятися до якої він умови. Пропоную знов таки do .. while (просто зручно тут)
* хоча можна і звичайним вайлом, звісно.. ну а фор - фор крутий коли знаємо кількість ітерації, тобто не напевно знаемо
* а вона може бути виражена числом. Вайл від дувайла відрізняється тим, що дувайл завжди принайсні один раз виконається,
* в той час як вайл може не виконатися жодного, якщо умова в ньому буде false
*
* do {
*   cardNumber = +prompt('Enter card number: ');
* } while (cardNumber < 0 || cardNumber > 9);
* все, коли ми пройдемо такий цикл, то вже маємо валідний номер, так само суму, такі блоки можуть слідувати один за
* одним, не потрібна вкладенність, їх можна винести у окремі функції - а саме так і робиться, у той час як вкладенні
* штуки не так вже просто декомпозувати на окремі підпрограми.
*
* Важливо декомпозувати алгоритм, і закодити його відповідно до підпунктів (підпрограмами), так, вони бувають
* вкладені, але зазвичай можна спростити до окремих, і щоб кожна виконувала б щось одне - мала одну відповідальність кажуть.
*  */
/* Гарного коду! */