ukr mova blyat

складне речення

просте ускладнене речення
(однорідні члени речення, розділові знаки, відокремлені означення, відокремлені прикладки, додатки, обставини)
звертання, вставні слова

авраменко 11 класс

Складне речення - речення яке складається з двох і більшепростих речень,
що обєднані в одне ціле за змістом і інтонацією. Тобто мають дві або більше граматичних основ.
Прості речення у складному можуть бути зєднані сполучниками, сполучниковими реченнями
(складносурядними і складнопідрядними)
Також існують безсполучникові (зєднані лише за змістом і інтонацією)
Складносурядні речення є: зясувальні, означальні, обставинні (щоб визначити поставити питання від головної частини до підрядної)
Кома ставиться між частинами складносурядного речення,
поєднаними сполучниками і (й), та, а, але, проте, зате, однак, або…або, чи…чи, ні…ні, то…то, не то…не то, хоч…хоч:
Кома не ставиться, якщо перед єднальним чи розділовим сполучником у складносурядному реченні є спільний другорядний член,
що стосується обох простих речень:

Речення ускладнене якщо містить: однорідні члени речення, звертання, вставні чи вставлені компоненти.
відокремлені члени речення (відокремлені додатки, означення, обставини)
Кому потрібно ставити якщо:
1. Між однорідними членами речення немає сполучників
2. Однорідні члени речення поєднані протиставними сполучниками
3. Однорідні члени поєднані повторюваними сполучниками (і і то то чи то чи то)
4. Однорідні члени утворюють пари (будуть приходити люди, вбогі й багаті, веселі і сумні)
5. парні сполучники (не стільки, скільки , не так , як , так т , як так і)
Не потрібно:
1. Зєднані одиничними сполучниками (або, чи)
2. Якщо два дієслова в однаковій формі, що вказують на дію та мету
3. Усталені сполуки (ні з того ні з сього, ні пуху й пера)

Відокремлюються означення
1) якщо вони виражені прикметниковими чи, дієприкметниковими зворотами і стоять після означуваного слова:
2) якщо означення непоширені і стоять після означуваного слова, перед яким уже є означення


Відокремлення прикладок
Прикладки відокремлюються в тих самих випадках, що й означення взагалі, з тою лише різницею, що тут для виділення частіше використовують тире.
1. Відокремлюються поширені та непоширені прикладки, якщо вони залежать від особового займенника.
2. Відокремлюються поширені та непоширені прикладки, якщо вони залежать від пояснюваного слова, відсутнього в реченні.
3. Відокремлюються поширені та непоширені прикладки, що залежать від іменника - власної назви, якщо стоять після нього.

Відокремлення додатків
На відміну від означень і обставин, додатки відокремлюються досить рідко.
Їхнє відокремлення залежить від смислового навантаження.
Відокремлюються насамперед додатки, які вводяться до речення за допомогою слів крім, окрім, опріч, зокрема, замість, за винятком, на відміну від, навіть. В
они виступають з іменником у родовому відмінку.
Ці додатки виражають насамперед значення виключення, виділення або заміщення і перебувають у тісному зв’язку з невідокремленими додатками у реченні або з дієсловом-присудком
(А я не знаю нічого ніжного, окрім берези (Леся Українка)).

Відокремлені обставини
Відокремлені обставини виділяються у вимові інтонацією, а на письмі — комами.
Вони, як правило, пояснюють дієслово-присудок і можуть стояти в різних позиціях по відношенню до нього.
За будовою відокремлені обставини бувають поширені та непоширені.


Звертання
Звертання — це слово або словосполучення в реченні, що називає особу, іноді — предмет, до яких звернена мова.
У функції звертання виступає іменник у кличному від­мінку
У звертання можуть входити особові займенники ти, ви
Розрізняють власне звертання і риторичне звертання. (Власне називає конкретну особу чи осіб до яких звертається, а риторичне не розраховане на безпосередню реакцію тих кому воно адресоване)
Комою звертання виділяється тоді, коли вимовляється без окличної інтонації, стоїть
На початку речення, в середині (двома комами), у кінці

Вставні слова
Вставні слова – це слова, які граматично не є членами речення, та існують у реченні для вираження певного ставлення спікера, оформлення думки та інших додаткових цілей
Вставні слова виражають:
1. Впевненість або невпевненість
2. Порядок висловлення думок
3. Емоційне забарвлення сказаного
4. Посилання на автора висловлення
5. Привернення уваги співрозмовника
Вставні слова дуже легко розпізнати в реченні, адже вони не відповідають на жодне із запитань та не є членами речення.
Вставні слова завжди виділяються комами.