Переклад хіта "Кофє" на українську мову!

"Кава"
(Повість із неіснуючої серїі - "Те, що нікому нахуй не вперлось")
Переклад на українську мову, як два пальці обдзюрити, виконав Яўген Качановіч 12 березня 2017 року від Різдва Христового.

- Ранок починається зі срання в туалеті. А не з якоїсь, нахуй, кави. Вусатий карлик постукав цигаркою об попільничку.
- Після цього що слідує? Яка подія чередує після ранкового срання?

Пан Морква, який весь цей час сидів перед карликом, дослуховуючись та спостерігаючи, нарешті відважився розкрити рота.
- Одягатись потім?
- Одягатись - передражнив його карлик - А рило помити від зморщок заспаності? Зуби чистити? Зарядку робити?
- І це в тому числі.. - погодився пан Морква. Карлик наставливо підняв пальця і почав пити морс з великої алюмінієвої кружки.
Пан Морква трохи помовчав, але хвилинкою пізніше здивовано підняв лоба: - А татари?

Карлик затримав кружку біля роту. Ретельно поклав погляд на рум'яно-рожевувате рило свого друга Моркви.
- Татари - ствердно репетував він.
- Так. - Зиркнувши очима зі сторони в сторону, Морква нахилився через стіл до карлика. - Ті самі татари йобані, котрі зуби у роті замінять на вафлі, якщо досить міцно спиш.

Карлик мовчав, старанно дивлячись на пана Моркву. Його кривесенький палець легко постукував жовтим нігтем по дерев'яній стільниці.
Пан Морква з цікавістю поглядав у очі до старого друга.

Нарешті, коли за вікном вже почали співати йобані когути й з-за жирової гори показалося сонце, карлик випав із оточуючого його забуття. Він встав з-за столу, шоркнув жирним багнодавом по запльованій підлозі, шумно припечатав долонею об стільницю й сказав:
- Татари приходять раніше. Інакше хуя б їм дісталось, а не мої зуби.
В його голосі чулися тонкі відгуки образи.

З шумом задвинувши скрипучий стілець під стіл, або навпаки - хто його розбере, друг Моркви розвернувся на каблуках, здійнявши догори пірнатого хвоста, й вийшов з кухні.
Всередині коридору гучно грюкнули вхідні двері, сповіщаючи про те, що карлик вийшов на вулицю.

Пан Морква ще трохи подивився йому вслід, а потім перевів погляд на мутненьке віконце, за яким вилася брудна стежка. Карлик очікувано показався на стежці, оскільки тут не було іншого виходу на вулицю. Пан Морква було хотів постукати нігтем у вікно, звернувши увагу ображеного друга на себе, але затримав лапку, ледве піднявши. Задумливо проводивши тяжко крокуючого карлика поглядом, потім тяжко зітхнув, зашмигнув фіранку й продовжив пити свою срану каву.